Поэты ходят пятками по лезвию ножа, и режут вкровь свои босые души (с) Высоцкий
цікава штука ранок, коли він починається двічі за один день.

спочатку - о 4.30, коли ми встали (мали три години на поспати, але мені це не дуже вдалось).

але про наш чудовий Лугнасадівський Великдень розкажу окремо (почали з дикого задупління, але потім все вийшло просто чудово :) )

о 8 з чимось поїхала додому. примостилася в куточку вагона на Театральній і мило проспала до самої Лісової.

там мене накрило дощиком. йшла від зупинки додому (десь 10 хвилин швидкої ходи), підставляючи обличчя краплям, а в голові серед усіх пісень які там крутилися ще з ночі, лунало "Капли на лице - это просто дождь, а может плачу это я" та "Капли дождя лежат на лицах как слёзы. Ты знаешь теперь этот танец"

А вже вдома я застала купу братових друзів (деяких знала). Ми пили чай та дивились спочатку КВН, потім South Park, потім я почала засинати з кухликом в руці і пішла спати. Обійняла свого великого собаку, пригорнула зайчика та провалилася в обійми морфея. ТОж зараз в мене ранок вдруге (з такими типовими атрибутами як купа порожніх пляшок і немитого посуду)